Про мене

Семенюк Надія Тимофіївна

       Вчитель біології та хімії

 ЗОШ І-ІІІ ст. с. Великий Курінь

 Кваліфікаційна категорія:  

                     спеціаліст вищої категорії

 Звання:  старший вчитель

 Стаж роботи : 43 роки

 Життєве кредо:

       «Віра в себе – таїна життєвих успіхів»

 Педагогічне кредо:

       «Знай дитину, розумій дитину, поважай   дитину,

         будь частиною життя дитини»

Методична проблема:

 «Активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів шляхом використання активних та інтерактивних технологій».       

       

Настає час, коли перед кожною людиною постає питання: ким я стану? Яку оберу професію? Я з дитинства мріяла стати учителем. І моя мрія здійснилася. Школа стала для мене моїм життям, а учні - моїми дітьми.

Я люблю красу вчительської натхненної праці. А творчий пошук - це яскраві хвилини учительського життя. Саме діти стають моїми найкращими помічниками, натхненням, джерелом сили й радості.

     Знайти родзинку в дитині, хто б він не був.

    Запалити в душі дитини незгасиме світло…

        Хімія одна із найцікавіших і в той же час найскладніших наук для вивчення її учнями. Тому як вчитель хімії знаходжусь у постійному пошуку нових методів, засобів, форм, технологій, які зацікавили б учнів та залучили до активного вивчення цікавої хімічної науки. У своїй роботі дотримуюся думки, що мудрість полягає не в тому, щоб говорити складно про прості речі, а в тому, щоб зробити складне простим і зрозумілим.  Моє завадння - зробити так, щоб школярі самі відчули спрагу до знань, і тут мені в пригоді стають як педагогічні, так і

особистісні якості.
          На мою думку, вчитель повинен бути актором і поетом, дипломатом і мислителем, гравцем і винахідником, психологом і експериментатором, лікарем, а часом просто другом. Якщо ти не можеш цього, - "Майстром" у педагогічній справі тобі не стати. Підтвердженням цього є такі слова із притчі:  

"Кожен, хто вміє згуртувати навколо себе людей з різними характерами, різними інтересами й може привести  їх до Успіху, - це справжній майстер..."

Якось увечері зібралися разом музичні інструменти: скрипка, саксафон, труба, сопілка й контрабас. І виникла між ними суперечка - хто краще за всіх грає. Кожен інструмент почав виводити свою мелодію, показувати свою майстерність. Але виходила не музика, а жахливі звуки. І чим більше старався кожен із них, тим незрозумілішою й потворнішою виходила мелодія. Але з'явилася людина й одним помахом руки зупинила ці звуки, сказавши: "Друзі, мелодія - це одне ціле. Нехай кожен прислухається до іншого, й ви побачите, що вийде". Людина знову змахнула рукою, і спочатку не сміливо, а потім усе краще залунала мелодія, у якій було чути смуток скрипки, ліричність саксафона, оптимізм труби, ніжність сопілки й величність контрабаса. 

Інструменти грали, із замилуванням стежили за чарівниим помахами рук людини. А мелодія все звучала й звучала, поєднуючи виконавців і слухачів в єдине ціле. Як важливо, щоб оркестром хтось деригував. Досягнення гармонії можливе лише тоді, коли всі об'єднанні однією метою та спрямовані єдиною волею в єдиному пориві... 

Такими майстрами, шановні вчителі, є ми, а інструментами - наші учні. Ми з вами, хочемо того чи ні, є вчителями нового століття, і всі будемо працювати, щоб навчання стало радістю і задоволенням кожної дитини, щоб шкільне життя, в  якому беруть участь учні й вчителі,  досягло гармонії.

Переконана, що назвавшись цим іменем - Учитель, людина взяла на себе обов'язок бути зразком для інших, який відкриває глибини людських знань:
·                        навчання перетворює у творчість;
·                        складне робить простим;
·                        розкриває таємниці Всесвіту;
·                        здивування змінює на розуміння,запалює вогник захоплення предметом.

    Адже  лише той  Учитель, хто живе так, як навчає.

 Перейшовши на хімічну мову, можу порівняти себе з каталізатором, який приводить учнів до вершини знань, полегшуючи їм шлях і пришвидшуючи їхнє розуміння, при цьому виступаю окисником, який підвищує рівень знань учнів, час від часу сама окиснююся сучасною науковою педагогічною та методичною літературою.

За активністю схожа на натрій, оскільки працюю і на уроках, і під час перерв, в позаурочний час і звичайно ж дома. І тому ставлю собі за мету вчитися новому і не стояти на місці.

ХХІ століття - ІКТ технологій. Дистанційне навчання, хмарні технології, набувають сьогодні мега популярності та стрімко впроваджуються в освіті. З кожним роком вимоги до ІКТ обізнаності вчителя зростають. Сучасний вчитель повинен:

використовувати електронні програми для навчання ( наприклад інструменти Google,  Prezi, та інші);

·  використовувати у своїй діяльності освітні сервери online;

·  мати електронну адресу та сформовані навички працювати з нею ;

·  мати власний блог, сайт та регулярно поповнювати їх інформацією;

·  проводити дистанційне навчання;

·  брати участь у вебінарах, конференціях, майстер - класах та активно розвивати свою ІКТ компетентність.

Учень, який навчається за допомогою ІКТ , формує необхідні в сучасному світі навички   ХХІ століття:

·   вміти швидко та ефективно шукати інформацію, критично її оцінювати;

·  використовувати комп'ютерні технології як інструмент   досліджень, спілкування;

·  визначати проблеми та креативно їх розв'язувати, знаходити інформацію необхідну для реалізації своєї мети; 

·  застосовувати свої знання в реальних життєвих ситуаціях;

·  активно діяти, не боятися помилок, реалізувати проекти;

·  бути здатними навчатися самостійно та адаптуватися до умов навчання в інших культурах та суспільствах.

Тому я подібно кристалу є багатогранною особистістю: творчою, логічною, допитливою та відповідальною. Кожну грань намагаюся використати у своій роботі з максимальним ефектом, щоб зробити процес навчання цікавим та яскравим. 

Постійно вступаю в реакцію обміну з учнями, щиро віддаю їм знання, ділюся досвідом, розумінням світу, від них запозичую енергійність, активність, допитливість. 

Часом доводиться виявляти сталеве терпіння та докладати титанічних зусиль, щоб збільшити вихід продукту від теоретично можливого у реакції формування знань, вмінь та навичок у школярів. 

Шодня здійснюю процес, який у лабораторії проходить дуже складно, - синтезую з вуглецю штучні алмази. Для цього використовую високий тиск форм, методів і прийомів роботи свого досвіду, як каталізатор додаю любов  до свого предмету. У таких умовах через певний час отримую алмази, деякі з яких вражають своєю міцністю, красою та грою світла. Вони - моя гордість, моє натхнення для подальшої роботи. Адже багатство кожного вчителя - його учні, їхні досягенння й таланти.