Притча «Шлях до сердець учнів»

Засумували вчителі, не можуть знайти шлях до Сердець своїх учнів, щоб сіяти в них насіння добра.

— Можливо, врятує Мудрість? — спитали вони.

І знайшли Мудреця, який сидів у печері.

О, Мудрецю, — почали благати вони, — вкажи нам шлях до Сердець наших учнів, щоб сіяти в них зерна добра, інакше покоління стає жорстоким!

Сказав їм Мудрець:

—Дам вам шлях до Сердець ваших учнів, але віддайте мені натомість «дар» Ваш!

Учителі перезирнулися: якого «дару» від них вимагає Мудрець?

Тоді Мудрець сказав:

—Якщо в когось є роздратування, дайте мені роздратування.

Якщо в когось є гнів, дайте мені гнів.

 Якщо в когось є жорстокість, дайте мені жорстокість.

Якщо в когось є грубість, дайте мені грубість.

Якщо в когось є сумнів, дайте мені сумнів.

Якщо в когось є ненависть, дайте мені ненависть.

Якщо в когось є злоба, дайте мені злобу.

Якщо в когось є страх, дайте мені страх.

Якщо в когось є зрада, дайте мені зраду.

Якщо в когось є марновірство, дайте мені марновірство.

Якщо в когось є сарана думок, дайте мені сарану думок.

А якщо дасте пригорщу дурних звичок, я прийму й ці запилені брязкальця. Але не забудьте, чого вартий той, хто відніме одного разу подароване. Отже, я прийняв увесь бруд вашого Серця, і воно стає чистим. А вам відкриваю Мудрість: шляхом до Серця учня є чисте Серце вчителя.