·
Наприклад, коли ми ріжемо цибулю і «плачемо» – то заслуга цих фіктивних
емоцій належить саме сірці, яка вбирається в грунт, де росте цибуля.
·
У провінції Індонезії існує вулкан, повністю заповнений сірою, який носить
назву Кава Иджен. Вона осідає на трубах, після чого робочі збивають її
арматурою і несуть на зважування. Там таким чином вони заробляють собі на
життя.
·
Гігієнічні «продукти» на основі сірки створені спеціально для чистки
проблемної шкіри від вугрів і висипки. Вушна сірка, яку нас привчили видаляти
ще з дитинства ватними тампонами, «отруює» наше життя з благородними намірами.
У ній містяться особливі ферменти лізозіма; саме вони «не пускають» в наш
організм усі бактерії.
·
У 1985 році група американських і англійських дослідників відкрили
молекулярні сполуки з вуглецю, які сильно нагадують своєю формою футбольний
м’яч. На честь нього і хотіли назвати відкриття, проте вчені не домовилися,
який термін використовувати — football чи soccer (термін футболу в США). У
підсумку з’єднання назвали фуллеренами на честь архітектора Фуллера, який
придумав геодезичний купол, складений з тетраедрів.
·
Французький хімік, аптекар і лікар Нікола Лемері (1645-1715) свого часу
спостерігав щось схоже на вулкан, коли, змішавши в залізній чашці 2 г залізної
тирси і 2 г порошкоподібної сірки, доторкнувшись до неї розпеченою скляною
паличкою. Через деякий час з приготовленої суміші почали вилітати частинки
чорного кольору, і сама вона, сильно збільшившись в обсязі, так розігрілася, що
почала світитися. Виділення газоподібного фтору з фторвмісних речовин виявилося
одним з найважчих експериментальних завдань. Фтор має виняткову реакційну
здатність; причому часто його взаємодія з іншими речовинами відбувається із
запалюванням і вибухом.
·
Йод відкрив в 1811 році французький хімік Б. Куртуа Існує — така версія
відкриття йоду. Відповідно до неї, винуватцем відкриття був улюблений кіт
Куртуа: він лежав на плечі хіміка, коли той працював в лабораторії. Бажаючи
розважитися, кіт стрибнув на стіл і зіштовхнув на підлогу судини, які стояли
поруч. В одній з них перебував спиртовий розчин золи морських водоростей, а в
іншій — сірчана кислота. Після змішання рідин з’явилася хмара синьо-фіолетового
пару, що було не чим іншим як йодом.
·
У головному мозку людини за одну секунду відбувається 100 000 хімічних
реакцій.
·
У 1903 році в американському штаті Канзас з нафтової свердловини раптово
забив фонтан газу. На великий подив нафтовиків, газ виявився негорючим. Нова
зустріч з ним припала на роки Першої світової війни. У німецький дирижабль, що
скидає бомби на Лондон, потрапив запальний снаряд, але дирижабль не спалахнув.
Повільно стікаючи газом, він відлетів геть. Секретні служби Англії
переполошилися: до цього німецькі дирижаблі вибухали від попадання снарядів,
так як були наповнені воднем. Експерти-хіміки згадали, що задовго до війни
німецькі пароплави чомусь везли, як баласт монацитовий пісок з Індії та
Бразилії. Цим газом був гелій.
У монацитовому піску, який
довгий час був головним гелійовмісною сировиною, міститься радіоактивний
елемент торій, при розпаді якого утворюється гелій, який по щільності
поступається тільки водню, але має перед воднем перевагу: він негорючий і
хімічно інертний.
Немає коментарів:
Дописати коментар